Володимир Віхляєв «Родовий портал»

Поезії в книзі «Родовий портал» є високохудожніми літературними творами громадянського звучання, спрямованими на побудову незалежної демократичної України.

АТО, війна на сході України, Голодомор, Майдан, Революція Гідності, еміграція – найгостріші теми цієї книги.

Пам’яті Героїв АТО

І

В торшерах гнізд горить птахів життя –

як в череві твоєму рід мій світить.

Так сонячно, що ластівки летять,

немов жарини із багаття світу.

 

Ти спалахнеш – розпечене ж усе:

й міських будинків нетривке каміння,

і домени вечірнього шосе,

що, наче дрова, спалюють країну.

 

Я біля тебе буду грітись вік,

який мені судилося з тобою.

Та у червоній степовій траві

ти – лиш земля, а я – колишній воїн.

 

II

ВЕДМЕДИК

Не засинай без таткиних обіймів!

І ти, кохана, спати не спіши!

Я так любив, що прихисток віднині –

ведмедик – моїй плюшевій душі!

 

Ви чуєте, як він «Люблю» шепоче

і «На добраніч» – голосом моїм?

Тепер я з вами, зіроньки, щоночі!

Не бійтеся – я з вами – обійміть!

 

Не можу вас до себе пригорнути,

але, коли торкаєтесь мене,

у іграшковім тілі, ледь відчутно,

моє фантомне серденько живе.

 

III

Ми б із ними ще грати могли,

у людини призначення – жити…

По гранітних плитах могил

наші діти катають машинки…

 

– Що ж ти, татко, не хочеш удвох

по зелених цих клумбах гасати…

Мама каже, з тобою Бог,

що у тебе вже інша хата…

 

Я не вірю, що ти пішов

добровільно від мене й матусі…

Я відмінником стану, щоб

неодмінно ти повернувся.

 

Кажуть люди, ти справжній герой,

та від мене ховають очі,

ніби винні у чомусь… А той,

хто стріляв, бути братом хоче:

 

і мені, і усім навкруг…

Так вже прагне нас всіх захистити…

А з учора Сашко – мій друг –

вже твоєї країни житель.

 

Я такий тепер майже, як він –

ти про мене частіше згадуй.

Його батько вернувся живим,

та життя залишилось позаду.

 

…По гранітних плитах могил

наші діти катають машинки.

Ми б із ними ще грати могли,

у людини призначення – жити!