З 23 серпня 2019 року, у приміщення Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України (м.Київ, вул.М.Грушевського 30/1), розпочинається виставка художніх робіт “Героям війни живим і убієнним”, автором яких є загиблий захисник України Юрій Колесник із позивним “Явір”.

«Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації» Василь Стус

Експозиція робіт із виставки-проекту «Через призму війни та постать Ісуса Христа». Представлено художні роботи загиблого захисника України Юрія Колесника з позивним «Явір».

Автор робіт загинув 23 жовтня 2017 року біля села Богданівка Волноваського району. За життя був нагороджений відзнаками та медаллю Міністерства оборони «Захиснику України». Посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеню.

Всі твори експозиції – це одна картина-сповідь, роздум, бачення кризи духу людини в час війни, страждань, болю, екзистенційного страху. В противагу – простір вічності і незнищенності, під час війни – боротьба за Божу правду, за світло Боже, за Укрїну і її духовність, патріотизм, відповідальність. Побратими загиблого Героя розповідають, що кожну вільну хвилину Юрій малював. Його роботи вирізняються патріотичністю, духовністю, українством.

Виставка творів покликана боротися супроти душевної деградації, розпаду особистості, байдужості «духовної» смерті сучасного покоління.

Виставка вперше експонувалась у місті Львові у храмі Івана Хрестителя. В Києві у 2019 році на території Києво-Печерської Лаври в Музеї книги та друкарства України. Організовувати та проводити виставку допомагали волонтери, бійці-побратими Юрія та небайдужі громадяни. У межах виставки проходили зустрічі з письменниками, видавцями, літературними критиками, кінопокази, заняття з арт-терапії, майстер-класи.

Виставка триватиме з 23 серпня 2019 року щодня, за адресою м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 30/1

Більш детально про автора:

Цей біль щемить і щемить. Щемить всім: батькам, друзям, знайомим і незнайомим. Україна втрачає найкращих синів. Нам важко, ми в розпачі, ми просимо у Бога закінчення війни. Ми чекаємо солдат додому. Вкрай важко і несправедливо, як мати зустрічає сина у чорній хустині. Хіба ж народила вона свою кровинку для війни? http://www.golos.com.ua/article/315226

“Тату, мамо, сестро, завершіть ці роботи, якщо зі мною щось станеться. Я йтиму до кінця, до ПЕРЕМОГИ!”, – просив “Явір”.    І рідні виконали його прохання: всі роботи були закінчені, оздоблені шматками тканини з його форми, набоями та іншими боєприпасами. http://my.rv.ua/hotnews/u-lvovi-vidkrilas-vistavka-tvoriv-biytsya-yakiy-zaginuv-na-donbasi/

Про загиблого написав на своїй сторінці у Фейсбук волонтер Ян Осока: “Я буду йти до кінця. Я вже не можу зупинитись, коли стільки моїх хлопців полягло. Мені просто не дозволяє совість і я зроблю все, що можу. Так він відповідав всім, хто вмовляв його кинути армію. Це казала людина, на очах якої помирали побратими в Луганському аеропорту. Людина, яка витягувала тіла своїх друзів після того, як 5-а рота 2-го бату 80-ї ОДШБр разом з Айдарівцями потрапила у засідку під Веселою Горою. Людина, яка бачила, на що петворився коридор смерті під Іловайськом.
Людина, яка посивіла у 21 рік. http://ogo.ua/articles/view/2017-10-26/89968.html